Cross Press

Vladyslaus - Periodico de Ukraine -

Publicado en Ukraine - Debates y Analisis politico - 05 May 2016 13:01 - 4

#3 @ May 5, 2016

Спокій. У спокої немає ні страху, ні зайвого гніву - лишень реальність, очищена від спотворень і перешкод емоційних сплесків. Коли ти спокійний - ти по-справжньому сильний.
Автор: невідомий.

Umbrella by wlop

http://prnt00.deviantart.net/4a3b/b/2012/080/0/02c0f2ff3ad90244142d549b0c2ae0f1-pfglt1.jpg
Нещодавно натрапив на цікаву публікацію. З одного боку вона стимулює до роздумів щодо нашої реальності й е-реальності... З іншого боку вказує на потребу щодо змін. Разом з тим хочу підкреслити, що потреба у змінах зумовлюється нашими власними суспільними відносинами... Аби ми самі витворили систему, за якої змоглиб жити комфортно, відчуваючи радість від самого життя... Що при наших негараздах не завжди є досяжним...

Інакше ж, зруйнування системи (цього разу - в усьому світі) слугуватиме лишень задля приходу ще страшнішого звіра, котрий аби втриматися при владі виявлятиме ту жорстокість, якої ми за свого життя побачити не очікували...

Тож, слід творити... Але не знищувати.

Обмірковуйте... Успіхів.
_______________________________________________________________________

КОЛИ ПОМРЕ СИСТЕМА?
Систему продумано і втілено ідеально. Вона майже не дає збоїв.
Вона навіть щороку стає усе гуманнішою, дозволяючи нам самим повільно вбивати себе. Тепер майже не потрібні війни.
Є три магічні кнопки, які є сьогодні майже в кожного: «секс», «влада» і «бабло».
Через ці кнопки Система керує нами. Їй не потрібно стежити за кожним.
Досить розробити і запустити програму з однією з кнопок, а далі тисячі «людців» зроблять усе самі. Тих котрі такі кнопки мають і добре функціонують, Система називає «адекватними». Слід вважати, що адекватними їй, Системі.
Кнопки...
Особливо вдалими є поєднання двох або ж трьох кнопок. Наприклад, «влада» і «бабло».
Якщо ти маєш ці кнопки, то ти не зупинишся ні перед чим, коли Система пообіцяє тобі результат натискання.
Ти віддаси друзів, батьків, свій народ, продаси свою землю, якщо того зажадає Система за "владу" і "бабло", і станеш, нарешті, видатним політиком або «медійною особою», отримаєш владу реальну або ж ідеологічну і жадані зелені папірці. Адже ж їх система намалює стільки, скільки потрібно.
Сама по собі кнопка «бабло» також є хорошою. Ті, в кого вона є, також є цілком керованими. За «бабло» можна і на іноземну розвідку «попрацювати», можна і нову вакцину на наших дітях випробувати, можна пройти через приниження, зраду, брехню ... Та хіба мало що можна, якщо Система тобі пообіцяє результат натискання на твою чарівну кнопку.
Кнопка «секс», що може вона? Не мені розповідати. Ти знаєш, що через цю кнопку розв'язувалися і зав'язуювалися війни, здійснювалася і здійснюється державна політика, ведеться розвідка. Якщо в тебе така кнопка є, то вона, ймовірно, скоро знадобиться Системі. Що, кажеш, немає у тебе такий кнопки? А навіщо тоді люди так дивляться порно?
Зізнайся чесно, хоча б собі, адже багатьом людям інтернет потрібний лишень задля цього. А зомбоновини ти отримуєш як безкоштовний додаток.
Є, звсно ж, ще декілька кнопочок: «жахи», «страхи», «громадська думка» тощо. Однак, принцип їх дії однаковий. Саме вони змушують збиратися коло зомбоящиків мільйони глядачів.
Як активуються кнопки...
«Дім-2», зомбо «Новини», «Як стати мільйонером», «Поле чудес», «Гордон-Кіхот» і безліч інших проектів натискають на твої кнопки і роблять тебе усе адекватнішим й адекватнішим щодо Системи. Вони вміло формують «твою» думку з основних питань, вони навчають тебе, що їсти, з ким спати, як і де працювати. Це саме завдяки їм, проектам, які формують кнопки, ми віримо, що «найдавніша професія» - це аж ніяк не орач, що банки дбають про простих людей, а уряди завжди обстоюють інтереси своїх громадян, що єдиний прийнятний на цей час спосіб отримання енергії - це спалювання нафти, що престижно бути банкіром, юристом і стоматологом, що «зіркою» бути круто і найдієвіший спосіб стати нею - секс з продюсером, що батьки не повинні «обмежувати права дітей» і лізти з моралізуванням, що лікарі можуть вилікувати, що вчителі можуть навчити, що вчені усе знають...
Ти ще не відчув підступу? Його немає.
Просто твої кнопки ти почав сприймати, як щось саме собою належне. А раніше їх не було.
Чужинці...
А в декотрих їх немає і зараз. Це чужинці, неадекватні люди. Система відторгає їх, і вони не люблять Систему.
Таких не візьмуть на роботу до серйозної контори, бо корпоративна етика для них є чужою, як щось потворно-бридке. Такі не стануть медійним обличчям, оскільки робота у зомбоящику вимагає послуху, виголошування певних догм, «цінностей» Системи, а кнопок же ж в них немає! Нічим керувати. Якщо раптом прорвуться, то ненадовго. До кулі або лобового зіткнення, як Тальков або Цой. Такі не підуть у політику, а якщо підуть, протримаються недовго, -  до нещасного випадку, аварії або цеглини на голову. Чому вбили Кенеді? Євдокімова? Не-а-дек-ват-ні-і. Неадекватні ні до чого, окрім своєї Совісті.
Звідки беруться чужинці...
Ти ще не здогадався? Вони народжуються від поінформованості. Чому, як ти гадаєш, протягом останнього десятку років на тебе виливається потік частково правдивої і жахливої інформації щодо планів світового уряду, щодо забруднення планети, про те, що було на планеті у далекому і недалекому минулому насправді? Це роблять люди, котрі «прокинулися». Так, звісно ж.
А ще Система. Їй потрібно зрозуміти чи ти адекватний, чи ні. Відокремити, так би мовити, зерна від куколю. Інформацію отримують усі рівною мірою, інтернет є в кожного. Але не усі однаково сприймають. Декотрі й до могили залишаються сліпими і не розуміють дуальності цього світу.
Хтось вже встиг «заадекватитися» до такої міри, що Система йому здається материнським лоном, чимось м'яким і затишним, що знімає з нього самого будь-яку відповідальність. Йому начхати, що історію перебрехали, що людей труять ГМО та іншою нечистю, що моральність впала нижче плінтуса. Яка різниця, адже ж в тебе завжди є пиво у холодильнику і серіал у зомбо-ящику, а за твою безпеку відповідає поліція, за твоє здоров'я - лікарі, за твоїх дітей - вчителі, за твоє психічне здоров'я - твій психоаналітик... Хочеш поговорити про це?
Звісно ж, немає ніякого світової змови, ти маєш рацію, а Сколково побудували виключно для «наноізації» твого затишного штибу життя, а не для масового виробництва чіпів. До речі, а ось і чіп.
У ньому немає нічого такого, і ти, мабуть, будеш не проти. Ну, що ж, тебе попереджали.
Ти адекватний - ласкаво просимо до нового світу нового світового ладу, ось тобі право працювати у твоїй клітці і померти за місяць опісля виходу на пенсію.
А ті, котрі не «в адекваті», намагаються борсатися. Таких віддалік видно. Кому? Системі, звісно ж.
Як Система виявляє чужинців...
Раніше виявлення і знищення входило до функцій Контори . Робота ця була титанічною: прослушка, штат провокаторів, котрі сидять «на гачку», аналітики, координатори, загони швидкого реагування.
Сьогодні усе простіше: скажи мені свій ІР і я скажу, хто ти. Система і тут є близькою до ідеалу. Вона точно знає щодо будь-кого з нас, чи є в тебе «кнопка». Вона є непомітною і всюдисущою. Можливо, вона і є Господарем?
Коли помре Система?
Але у наш час усе ускладнилося. Щось пішло не так.
Людей без кнопок стало чимало, навіть забагато аби стежити за кожним. Вони об'єднуються у групи в мережі. Вони об'єднуються у групи в житті.
Що є ще страшнішим - вони починають Систему ігнорувати, створюючи серйозну тенденцію.
Адже Система живе за рахунок реакції натискання на «кнопку». Саме кнопки дозволяють Системі розробляти повсякчас нові й нові правила гри і запускати нові підпрограми доїння.
А що коли критична маса «людців» перестане реагувати на «кнопки»?
Що коли раптово вони почнуть діяти лишень згідно з вказвіками своєї власної Совісті? Ось чого боїться Система.
І кнопка ця називається «Страх Системи».
_____________________________________________________________
Ось так, але жити і вирішувати - це вже нам самим. Якщо віддати це право і довіритися... За часів шахраїв це вимагатиме розплати... Від кого?

Endosar

Comentarios (4)

Стаття цікава, але чогось свого не можу дописати, бо потрібен час для роздумів)
Нічого. Це загалом щодо ситуації... Й того середовища, у якому ми живемо... Якщо поміркувати, то тут чимало можна розповісти. Аби ж воно лише мало позитивний ефект. Й аби ми скінчили з тим дещо краще, ніж це може бути.
v
Дякую!